Варвара-краса

Автор:
Дата публікації:
Доповнено:
Розділ Життя

Варвара-красаВарвара-краса, довга коса… Ох і натерпілася ж Варка від цієї примовки. Бо ж і коси мала довгі-довгі, та й ім’я таке громіздке – Варвара. Розкішне довге волосся Варці-школярці нічого, крім прикрощів, не приносило: тугу русу косу смикали всі, кому не лінь, а особливі вигадники могли й до стільця прив’язати. Та й ім’я своє Варя не любила: чому всі навколо Світланки, Тетянки, Маринки: а вона – Варвара?! Варварою її назвала бабуся Катерина на честь своєї бабусі. Тож своє ім’я Варя уявляла у вигляді старої-престарої бабуні або блідолицьої печальної святої Варвари, яку їй показувала у церкві бабуся. Словом, не любила мала Варвара ні своє ім’я, ні довгі коси.

Втім, дорослішаючи, Варка все ж приборкала й полюбила своє волосся. Жила вона з бабусею і котом Афанасієм (не лише Варці дісталося від бабусі чудне ім’я). Тож часто єдиною розвагою для юної Варі було розплітати, розчісуватися і знову заплітати своє волосся в коси й колоски. Ще однією її втіхою був синьоокий Павлик, сусідський хлопчина. З ним Варя проводила найбільше часу. Дівчата чогось не любили Варю за її довгу розкішну косу. А Павлик любив…

Роскошные волосыНе було для нього більшого щастя, ніж коли Варя дозволяла йому вплітати в своє медове волосся сині кісники або просто клала голову йому на коліна, й тоді він розчісував ту русу розкіш просто пальцями. В такі моменти на цілій землі не було нікого щасливішого за цих двох. Їхнє улюблене місце було під старою вишнею, яка вже не раз змінювала пелюсткові снігопади на карі очі ягід і бордове гірке листя. Та не довгим було те вишневе щастя.

Того року Варя закінчила школу. І от одного літнього вечора, коли вишні ще пахли п’янко-солодко, а листя вже пахло гірко, Варя сказала:

– Я виходжу заміж.

Павлова рука завмерла в медових косах. Декілька секунд знадобилося, щоб проковтнути важкий клубок, який підступив до горла, і прозвучало скоріше благальне, ніж запитальне:

– Як?!

Русые волосыЯк-чого – Варя й сама не знала. Чому – відмовлялася розуміти. Бабуся зовсім занедужала, їхати до міста на навчання немає коштів… Бабуся постійно плаче, просить, щоб Варя була розумною, не такою, як її мати (тут Варчині карі очі стають схожими на чай із льодом: мама – то болюча тема), а він… він живе у місті, є власна квартира, ще студент, але вже працює на заводі, онук бабусиної давньої подруги. Давно приглянулася йому Варя, і ось тепер… Крижаний чай розтанув, і з каро-зелених Варчиних очей побігли сльози.

– Тепер… Тепер бабуся кажуть, що то їх остання воля.

І Варка розплакалася, як дитина, утнувшись носом у такі рідні пальці, які стільки разів під оцією ж вишнею розчісували їй волосся…

Состриженные волосыБуло ще декілька невеселих вишневих вечорів. Павло знову заплітав Варині коси, щоправда, вже без яскравих кісників. А потім… Потім була якась похапливо швидка реєстрація в сільраді, скромне й тихе, як для села, весілля, і вже заміжня Варя поїхала з чоловіком до міста.

Після бабусиної маленької, але такої затишної хати нова квартира здавалася Варварі завеликою і якоюсь порожньою. Все думалося, що ось іще трішки вона тут погостює й поїде додому, в свою кімнатку, де пахне м’ятою і любистком.

Денис був хорошим хлопцем, успішно навчався (заочно) в інституті, працював на заводі. У нього, не набагато старшого за Варю, вже були чіткі й непохитні плани на життя: освіта, робота, ремонт квартири, одруження, кар’єрний ріст, а там можна буде і про дітей подумати… От тільки Варя чогось себе в цих кольорових планах ніяк не могла побачити. Без особливих зусиль та й ентузіазму вступила вона до інституту. І почалося її нове студентсько-подружнє життя.

Волосы на ветруІ все нібито добре, тільки б радіти їй, що вирвалася з села – чоловік інтелігентний, роботящий, своя квартира… Так ні ж! Все їй сниться і мариться їхня з Павлом вишня. Все частіше Варя сумно сиділа перед дзеркалом, перебирала пальцями таке ж красиве, але якесь осиротіле без яскравих кісників і Павлових рук, волосся.

Денис дивну печаль юної дружини зрозуміти не міг, а згодом почав і сердитися. Та й медова Варчина коса йому все спокою не давала: знав Денис, скількох хлопців та руса злива з розуму звела, а тепер, мовляв, заміжня, то час уже й ті дівочі вигадки забути.

Спочатку Варина коса заважала йому на кухні – Варвара, проковтнувши сльози, пов’язувала голову хусткою. Немов зв’язані ситцем, коси важко лягли на її худенькі плечі. Глянула в дзеркало і чогось згадала ту печальну святу Варвару з бабусиної ікони.

Потім медові Варині коси не давали Денису спати – від них усі подушки мокрі (Варя за давньою звичкою щовечора мила волосся любистком). Врешті-решт Варині коси стали «сільськими» і «старомодними» у порівнянні з акуратно підстриженими дружинами Денисових друзів.

За якийсь час Варя не витримала.

Молоденька перукарка розгублено дивилася на рудий мед, що стікав по Вариних плечах майже до підлоги і на ножиці в своїх руках, немов не могла їх поєднати.

– Ріжте, – прошепотіла Варвара й до болю міцно заплющила очі.

Нова стрижка дружини Денисові сподобалася. Він наче повеселішав, позбувшись ненависних кіс. А от Варя зів’яла. Не сиділа більше біля люстра, а хустку не знімала вже й поза кухнею.

ВлюбленныеМинуло два роки. Щастя до молодої родини так і не прийшло. Бо ж не по плану. По плану була Денисова кар’єра. А з нею не склалося, і сильний та розважливий на вигляд Денис не був готовий до того, щоб просто працювати біля станка без кар’єрного росту. Почав випивати.

Ще за рік померла баба Катерина. Вперше за останні роки Варя знову переступила поріг рідної бабусиної хатини. Вдихнувши рідне повітря, Варя відчула якийсь щемливий солодкий біль і дивний спокій на душі. Сонячні зайці стрибали від замацаних шибок на стіну, і Афанасій ліниво ловив їх лапою. Пахло любистком. Варя впала на вишиті подушки на своєму ліжку і щасливо розсміялася: більше вона звідси нікуди не поїде! Задивилася у вікно. За склом – весна. От і вишня. Їхня з Павлом вишня. Цвіте…

Ввечері після купелі, з мокрим волоссям, у якому заплуталися листочки любистку, Варя вийшла до вишні. Під вишнею просто на землі, всипаній опалим цвітом, сидів Павло.

Варя мовчки присіла поруч, поклала голову йому на коліна. Тремтячою рукою Павло гладив волосся і на повні груди вдихав такий рідний вишнево-любистковий аромат. Жадібною рукою пестив медові Варині коси, які вже потроху почали відростати…

Із неба падала зірка.
Наталка Бардалим
Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі

Читайте також...

Що подарувати на Новий рік 2017: що дарувати на рік Півня

Що подарувати на Новий рік 2017: що дару…

Новорічний подарунок 2017: найкумедніші, найоригінальніші та найдушевніші ідеї! Дарувати подарунки дорогим людям не менш приємно, ніж самому їх отрим...

Читати далі...
Ігри для всієї родини

Ігри для всієї родини

Що, окрім загальної квартири, об'єднує кількох людей в сім'ю? Дружні недільні обіди, затишні спільні вечері, великі сімейні свята ... Але ось, застілл...

Читати далі...
Як підібрати шпалери: практичні поради спеціалістів

Як підібрати шпалери: практичні поради с…

Ви мрієте пересувати стіни, а ще, щоб настрій у домашніх піднімався, тільки вони переступили поріг рідної домівки? Це можливо! Потрібно просто навчити...

Читати далі...
Як приходити вчасно: стати пунктуальним легко

Як приходити вчасно: стати пунктуальним …

3 найкращих способи перестати спізнюватися від психологів та коучів Як відомо, дорога ложка до обіду. Якби ж то всі поводилися пунктуально, з’являлис...

Читати далі...
Принцеса на горошині

Принцеса на горошині

А точніше – на горошинах. А ще точніше – в білий горошок… Яся Піша живе в Києві, любить малювати, фотографувати і обожнює все червоне в білий горошок...

Читати далі...
Що робити в дощ

Що робити в дощ

На вулиці похмура сирість, з ранку задощило, і не видно кінця цієї в'їдливою мряки. А ви будували плани на цей день і не припускали, що погода вас під...

Читати далі...
Мій ласкавий і ніжний…

Мій ласкавий і ніжний…

Вам набридли нескінченні розмови подруг ні про що? Ви втомилися від самотнього нудьгування на кухні чи біля телевізора в очікуванні постійно зайнятого...

Читати далі...
У кожній шафі є свій... секрет, або Модниці не старіють!

У кожній шафі є свій... секрет, або Модн…

Уейн Дайер, автор всесвітньовідомих бестселерів із психології саморозвитку, рекомендує якомога частіше ставити собі таке питання: скільки б вам було р...

Читати далі...
Суперниця

Суперниця

Я вже майже бачу тебе. Певно, в тебе сині-сині великі очі (як у нього) і золотаве витке волосся, легке і м’яке на дотик. Ти маєш бути схожою на янгола...

Читати далі...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
Загрузка...