• Життя
  • Суперниця, або Історія про вкрадену мрію

Суперниця, або Історія про вкрадену мрію

Суперниця, або Історія про вкрадену мрію

Історії зради не бувають однаковими. Я проти того, щоб узагальнювати людський біль. Ніхто і ніколи не пізнає і не зможе пережити те, що переживаєте ви, так само як і ви, ніколи повністю не зможете зрозуміти, що відчуває інша людина.

Що робити, коли дізналася, що у чоловіка є коханка і навіть сім'я на стороні? Поки у мене немає відповіді на це питання, є тільки біль і... заздрість. Не знаю, чи зможете ви мене зрозуміти...

Я вже майже бачу тебе. Певно, в тебе сині-сині великі очі (як у нього) і золотаве витке волосся, легке і м’яке на дотик. Ти маєш бути схожою на янгола, моя мимовільна супернице. Так, саме ти – моя суперниця. Не вона, не її довгі ноги й вечері з напівфабрикатів, а ти і лише ти!

Так, ти принесеш у його життя багато світла. Я вже бачу, як він зазирає в твої сині очі, цілує янгольські кучері, носить тебе на руках. А на робочому столі поруч із дорогим письмовим набором стоятиме твоє велике усміхнене фото.

Він чекав на тебе стільки років і нарешті дочекався. Я знаю, ти зробиш його щасливим, станеш новим сенсом його життя, а він для тебе зробить усе, він такий…

Ні, заради неї він би мене не покинув, але ж ти… Йому вже сняться твої напівпрозорі пелюсткові пальчики, дзвінкий сміх і довгі-довгі опущені вії на ніжних щічках.

Про твоє існування я дізналася майже одразу: коли він повернувся додому з чергового «відрядження», його очі сяяли щастям. Дивно: про її існування я дізналася зі слідів на сорочці й дивних дзвінків на наш домашній телефон, а про тебе – по очах, повних щирого й безмежного щастя.

Дивлячись, як він збирає речі, як із кімнат зникає його запах, а з мого тіла – відбитки його пальців, я ненавиділа тебе всім серцем. І – ти не повіриш – я бажала твоєї смерті!

Але коли винесла до його машини ненароком забуту куртку, з нагрудної кишені випало твоє фото… Якщо звісно можна так назвати знімок із УЗО-апарату… У мені щось зламалося. Мені навіть здалося, що я теж підсвідомо люблю твої ще не розплющені сині оченята, складені в смішний кулачок пальчики…

Раніше я заздрила тобі, бо він – твій, тепер я заздрю йому, бо ти – його, не моя… Я зрозуміла: нехай я буду переможеною, навіть нещасливою переможеною (тобто, не зможу його забути), але ніколи, ти чуєш, я клянуся тобі – ніколи я не заберу в тебе твого батька, моя мала і ще не народжена супернице.

Бо ж, певно, немає святішої любові, ніж любов до дитини.

Л.Т.

3 5 1 3.6666666666667 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.67 (3 голоси(ів))

Разом із цим також читають

Додати коментар


Cookies допомагають нам поліпшити наш веб-сайт і підбирати інформацію, яка підходить саме вам. Використовуючи цей веб-сайт, ви погоджуєтеся з тим, що ми використовуємо cookies. Якщо ви не згодні – залиште цей веб-сайт.
Детальніше Приймаю