Дитина бреше: що робити і як реагувати

Велика брехня починається з малої неправди. Обман у суспільстві сприймається загалом негативно. За певних обставин можна виправдати лише брехню заради блага, але це реалії дорослого життя, а дитячу нечесність цим благородним мотивом виправдаєш не завжди. Тому навіть перші невинні спроби дитини обманювати насторожують батьків. Дитяча брехня – тривожний симптом. А що ще жодна дитина не виросла, не засмутивши своїх батьків неймовірними вигадками, надмірними фантазіями, прикрими недомовками, а іноді й відвертою брехнею, то проблема не втрачає своєї актуальності та належить до категорії вічних. Психологи видають на-гора щоразу нові дослідження цієї теми та пропонують різноманітні методики боротьби з дитячою брехнею.

У цій статті ми розповімо, як виявити, що дитина говорить неправду, опишемо можливі причини такої поведінки, порадимо, як реагувати на дитячу брехню та як із нею боротися.

Дитина бреше: причини

Усвідомлення того, що дитина бреше, викликає у батьків розгубленість і розчарування. Особливо, якщо люблячі батьки вдумливо займаються вихованням дитини, а не пускають цей процес на самоплив. Неприємно визнавати, що виховні зусилля не дали очікуваного результату. Більшість батьків надто емоційно реагують, коли вперше ловлять дитину на брехні. Починають дорікати, сварити та карати дитину, намагаючись таким чином в зародку придушити в ній брехливість. Проте ми радимо стриматися і насамперед з’ясувати, що ж насправді відбувається. Чи дитина обманює зумисне, з певним умислом, а чи те, що вам здалося брехнею, – цілком природний і безневинний потяг до вигадування та фантазування. Батьки схильні позначати тавром «брехня» хитрощі, ухиляння від звиклих справ під прикриттям дивних причин, відмову визнавати незаперечну провину, чудернацькі вигадки.

Перша підказка для батьків у тонкій справі класифікації брехні – вік. Річ у тім, що до певного віку дитина просто не зможе збрехати з певним умислом.

Малюки дошкільного віку: не стримуйте політ фантазії

До шести-семи років дитячий мозок ще не здатен вибудовувати складні причинно-наслідкові зв’язки, які б підказували зумисне вдаватися до брехні. Перші перекручені чи перебільшені факти, вигадані розповіді, подиву гідні фантастичні історії можна почути від малюка вже у віці, коли він починає формулювати свої думки реченнями. Ще один фактор потягу до неправдивого відображення дійсності – розвиток уяви. Здебільшого названі прояви психічного розвитку малюка припадають на трирічний вік. Цей період часто збігається з початком соціалізації дитини, відвідуванням дитячого садочка, різноманітних гуртків. І тут вже працює підсвідома потреба до завойовування першості. До того ж, саме в цей час у житті дитини з’являються заборони, яких не обійдеш, не застосувавши фантазію. У дошкільному віці дітям украй важливо отримувати багато уваги. Аби завоювати її, їм доводиться вигадувати неймовірні речі.

Один чотирирічний хлопчик стверджував, що він виліз на вершечок старого горіха у саду, ще й швидше за білочку. Чого він підсвідомо домагався? Та, напевне, уваги мами, яка за щоденними клопотами на звичайні розповіді просто не реагує. А навіщо п’ятирічна дівчинка хвалилася бабусі, що вишила серветку, якою прикрито великодній кошик? Вона, вочевидь, розраховувала отримати похвалу і шоколадне яєчко з кошика просто зараз.

Окремо слід наголосити, що у віці трьох-п’яти років дітям доводиться поступово призвичаюватися до правил, прийнятих у їхньому оточенні. Такі маленькі діти ще не розуміють суті понять добра і зла, вони просто діють, як їм заманеться. А коли певна поведінка не відповідає очікуванням дорослих, виникає потреба викрутитися, виправдатися. Діти це роблять за допомогою хитрощів, вигадок і фантазування. До того ж, не все, що дорослій людині здається фантазією, нереальне для дитини. У її необмеженому логічними закономірностями світі слони літають, дерева розмовляють, а гучно зачинені протягом двері – щирі недруги, бо вони, такі-сякі, навмисне хотіли налякати. В уяві дитини немає нічого неможливого. І це саме той випадок, коли не можна дорікати за неправду. Інакше ви ризикуєте приструнити творчу уяву, без розвитку якої не вдасться виховати неординарну особистість. Якщо категорично заявити дитині, що такого не буває, в її душі виникне дисонанс. Їй незрозуміло, як чогось, що вона бачить внутрішнім зором, чує чи відчуває, може не бути насправді.

Перш, ніж розбиратися в причинах дитячої брехні, батькам слід усвідомити, що у дошкільному віці всі прояви брехні – це спосіб розважитися, задовольнити базові вікові потреби, а також матеріалізація уявного світу, який дитина ще не спроможна відокремити від реального. Якщо дитина вдається до них нечасто – то немає жодних приводів для хвилювань, це цілком відповідає віковим закономірностям. Якщо дитина часто витає у хмарах, фантазує, вигадує різні історії, то в цьому теж немає нічого страшного. Цілком можливо, що вона росте творчою людиною, стане колись казкарем, фантастом, художником чи винахідником. Це ж прекрасно!

Також не варто хвилюватися, якщо період уявної реальності затягнувся й продовжується у віці семи, а то й восьми років. Причиною може бути надмірне споглядання мультфільмів і захоплення комп’ютерними іграми. Вони мають дуже мало спільного з реальністю, а діти схильні ототожнювати себе з улюбленими героями. Не дивно, що вашій доньці, яка марить чарівними поні, важко швидко переключитися з ролі прекрасної принцеси Селестії у роль дівчинки-другокласниці.

Часто батьки хвилюються, що у дитини з’явився невидимий друг. Такий собі персональний Карлсон вашого малюка. До певного віку – це нормально. Не варто надто підтримувати жарти щодо його існування та вдавати, ніби ви теж бачите примарного друга вашої дитини. Але й ображати недовірою чи насміхатися з малюка в цій ситуації недопустимо. Розповіді про вигаданого гостя не означають, що дитина обманює батьків, а лише сигналізують про те, що їй самотньо та бракує спілкування. Найкраща тактика – висловити подив, чому таємний гість ховається від усіх інших, а також всіляко сприяти, щоб дитина знайшла собі реального друга, хоча б домашню тваринку.

Як бачите, питання, як відучити дитину брехати, у дошкільному віці просто не повинно поставати. Тому що в цьому віці гра – основна форма пізнання світу для дитини, а фантазування – один із її засобів.

Натомість схильність брехати у віці від шести років (у деяких дітей від восьми) вже потребує виявлення прихованих причин, інакше існує ризик проґавити серйозні проблеми, що своєю чергою можуть призвести до небажаних наслідків. Лише виявивши першопричину, ви зможете переконати дитину, що брехня – це не вихід, а вийти з положення завжди можна інакше.

Ви маєте на меті розібратися, чому дитина бреше? Для цього проаналізуємо типові причини, які змушують дітей початкової школи та підлітків вдаватися до брехні.

Молодші школярі та підлітки: брехня як індикатор психологічних проблем

Дитина бреше заради уникнення покарання

Найчастіше діти брешуть, щоб уникнути покарання. Дитина, яка зробила шкоду, погано повелася, завдала збитків, розуміє, що винна. Ніхто не любить відповідати за погані вчинки. А якщо зізнатися, то навряд чи вдасться уникнути покарання. Що ж робити, щоб не бути покараним? Змовчати, не зізнатися, виправдатися, звинуватити в скоєному когось іншого... Ці рецепти здаються дітям дієвими. І часто їм вдається викрутитися. До наступного разу...

Наведемо приклад, який, мабуть, хоча б раз за період навчання дитини у школі відбувся у кожній сім’ї: вирвана сторінка у щоденнику. Це класика. Вчителька записала зауваження у щоденник і запросила до школи батьків на серйозну розмову про поведінку учня в школі. Що робити наляканій дитині? Якщо мама прочитає – прийде до школи. А далі – перепаде на горіхи від батьків! І дитина зважується виривати сторінку. Немає запису – немає проблеми. У нас це сталося в четвертому класі.

Дитяча брехня – порятунок від надмірного батьківського контролю

Ми думаємо, що виконуємо роль земних ангелів охоронців, коли контролюємо кожен крок дитини, намагаємося проживати з нею кожен момент життя, щоб застерегти, вберегти, підказати. Але дитина – це маленька особистість, і їй треба мати простір і умови для того, щоб вчитися жити. Підлітки, особливо хлопчаки, дуже дратуються, коли мама телефонує кожні 10 хвилин уточнити, чи все з сином гаразд.

Хлопцю дуже соромно перед однолітками, що мама так сумнівається в ньому й постійно перевіряє, де він і чим займається. Що зробить дитина, щоб уникнути набридливого допитування? Звісно ж, вимкне телефон. А коли повернеться, то скаже, що телефон сам в кишені вимкнувся або розрядився.

Дитяча брехня як засіб відкрутитися від завдання

Діти дуже люблять гратися та всіляко стараються уникнути складних завдань.

Простий метод, до якого часто вдаються наші горе-школярі – не зізнаються, що задали вивчити щось, що вимагає надмірних зусиль. Діти живуть сьогоднішнім днем. Вони ще не мають досвіду накопичення негативних наслідків. Тому їм здається, що таким чином можна уникнути виконання завдання.

Тут приклади зайві, кожен згадає їх чимало. У тому, що втікаючи від нудних обов’язків дитина бреше, психологи не вбачають нічого дивного.

Дитина бреше, бо їй соромно

Важко зізнатися, що ти накоїв щось таке, через що доведеться пекти раків. Діти ладні брехати, аби не осоромитися. Навіть дорослим важко визнавати свої провини. А для дітей вибачатися дуже принизливо. Це означає визнавати зверхність дорослого, підкоритися та ще й виправляти помилки.

Наприклад, дівчинка позаздрила однокласниці, що в неї красивіша зачіска на шкільному святі. Підлестилась і сказала, що нібито у неї на загривку щось причепилося, запропонувала зняти, а сама навмисне зруйнувала всі старання перукарки одним рухом. Зіпсувала товаришці свято, а сама потерпала від сорому та страху, що її маленьку підлість викриють. І не відступала від своєї версії подій, наполягаючи, ніби справді хотіла допомогти.

Дитяча брехня як спосіб не розчарувати близьких людей

Для дитини батьки та старші родичі – авторитети. Кожна дитина намагається своєю поведінкою виправдати сподівання близьких людей. Якщо щось не вдається, дитина почувається дуже пригніченою. Батьки в неї вірять, а вона не впоралася. І тоді, замість виправлятися, дитина ускладнює ситуацію брехнею.

Учень, який нещодавно змінив школу, часто приходив додому і хвалився успіхами. То на фізкультурі усіх обігнав, то в класі доручили шефство над середнім рядом учнів, то вчителька хвалила перед усім класом. Батьки тішилися, що дитина легко адаптується в новому колективі й втратили пильність. На батьківських зборах дізналися, що все якраз навпаки! Успішність учня погіршилася, а колектив, як виявилося, не надто радо приймає новачка. Так, щоб не розчаровувати батьків, син говорив те, що вони сподівалися почути. Він волів залишатися наодинці зі своїми невдачами.

Дитяча брехня як індикатор низької самооцінки

Чого тільки не зробиш, аби завоювати повагу однолітків. Кожен хоче почуватися важливим, визнаним, або бодай сприйнятим у колективі. Якщо дитину не приймають в компанію, якщо вона не почувається своєю серед своїх, якщо з нею не граються, вона набиватиме собі ціну та вдаватиме з себе того, ким насправді не є. Таким чином діти завойовують своє місце під сонцем.

Четвертокласниця, якій під час підготовки до випускного вальсу не призначили партнера, заявила, що у неї є медаль за перемогу в танцювальному конкурсі. Насправді, вона ніколи навіть не ходила на танці, а лише хотіла домогтися, щоб у неї був партнер, як у всіх.

Дитина бреше з толерантності

У підлітковому віці юнаки й юнки вже здатні на брехню заради блага. Вони можуть обманювати, аби не образити когось, аби не ранити почуттів інших людей. Так, вихований хлопчик нізащо не зізнається, що йому не сподобався подарунок. Отримавши зовсім не те, чого очікував, іменинник украй непереконливо стверджуватиме, що сорочка класна, але увесь його вигляд кричатиме, що він мріяв про новий конструктор lego. Не варто заохочувати навіть до такої брехні заради ввічливості.

А ось інший приклад: дівчинка прибігла до сусідки похвалитися обновкою. Та бачить, що нова річ не пасує подрузі, але не хоче про це казати, щоб не зіпсувати настрою. Та й відмовчатися не вийде – от і доводиться лукавити.

Дитяча брехня як засіб домогтися уваги

Ми всі такі заклопотані, звикли жити, часом навіть не помічаючи рідних людей. Автоматично батьки дбають про дітей, виконуючи насущні обов’язки: годують, одягають, навчають. Але цього замало. Дітям потрібна глибина стосунків, непідробний інтерес до їхніх захоплень і справ. Дітям, як повітря, необхідна увага. Якщо вони її не отримують, то намагаються домогтися бажаного за допомогою брехні.

Один випадок я запам’ятаю на все життя. Якось син повернувся з тренування та з порогу почав розповідати, що по дорозі додому був свідком, як машина зіштовхнулася з мотоциклом, і що він не просто це бачив, а сам ледь не потрапив під колеса. Я миттю перестала мити посуд і почала допитуватися, що і як там було. Під кінець розповіді син зізнався, що насправді він був на протилежному боці вулиці на тротуарі, а про небезпеку вигадав, аби я його уважно вислухала, а не обмежувалась «своїми агаканнями» та кивками голови.

Брехня як спосіб помститися та прояв впертості

Якщо у вас відбулася прикра конфліктна ситуація з дитиною, ймовірна реакція – обман. Коли дитина почувається ображеною, то намагається відновити справедливість. Не завжди шляхетно. Діти схильні брехати, щоб помститися за обмеження чи покарання.

Сусідський хлопчик дуже поспішав на зустріч з друзями й боявся, що його можуть не дочекатися. Тому, замість віднести сміття в належне місце, залишив його на півдорозі до сміттєвих контейнерів, просто під під’їздом. Батьки, помітивши це, не розібравшись у ситуації, позбавили його кишенькових грошей на три дні. Вони запідозрили бунт сина проти того, що йому нав’язують обов’язок щодня виносити сміття. Наступного дня, не отримавши кишенькових, він зробив так само, виправдовуючи себе тим, що інших дітей до такого не змушують.

Дитина бреше, щоб виділитися й завоювати виняткове становище

Вроджені лідери здатні на всілякі махінації, щоб домогтися панівного становища. Вони не можуть задовольнятися скромною роллю рівного серед рівних. Потреба виділятися змушує таких дітей вигадувати, присвоювати собі чужі заслуги, перебільшувати власні досягнення. Вони здатні завойовувати п’єдестал лідера навіть брехнею.

Хлопчик вирішив ходити на футбол за компанію з сусідом. Але попервах м’яч його не слухався. А серед футболістів авторитет мають лише вправні гравці. У цьому колективі хлопчик почувався незручно, адже він звик, що в інших ситуаціях він – переможець. І замість того, щоб тренуватися та відточувати майстерність, він розминав язика побрехеньками, що коли грає у футбол у бабусі в селі, то в команді він один забиває всі голи.

Дитяча брехня як форма наслідування

Не нарікайте, що дитина обманює, якщо ви в повсякденному житті не завжди чесні з оточуючими. Якщо ви дозволяєте собі лукавити, хитрувати, пам’ятайте, що дитина не лише все бачить, але й обов’язково засвоїть науку та застосує її для своїх потреб.

Одного разу я не відповіла на дзвінок подруги, бо була зайнята домашніми обов’язками. Син приніс мені телефон, але я попросила відкласти його. Пізніше він чув, як я виправдовувалася, буцімто не чула дзвінка. Він мене запитав, чому я збрехала. Я намагалася прикритися зайнятістю. Але він цього не сприймав, бо думав, що краще сказати правду. Але пізніше ситуація повторилася, але вже коли телефонував його товариш. Часом, самі того не помічаючи, ми псуємо своїх дітей. Син скопіював мою поведінку. Це я йому показала поганий приклад. Діти віддзеркалюють вчинки своїх батьків і засвоюють моделі поведінки. Тому, аби виховати чесну людину, батькам варто починати з себе та бути чесними в усьому. Інакше нам не вдасться довести дітям, що правда – це цінність, і що вона багато важить у стосунках між людьми.

Дитяча брехня – візуалізація нереалізованих бажань

Діти часто видають бажане за дійсне. Тут немає жодного гріха. Це підсвідома практика візуалізації своїх заповітних мрій.

Так, один хлопчик, від якого ще до його народження відмовився батько, любив розповідати однокласникам про найкращого в світі тата і про те, що він нібито щороку забирає його до себе на літні канікули. За будь-яких конфліктних ситуацій між хлопцями він погрожував, що приведе до школи тата, який існував лише у його мріях.

Інший хлопчик, який марив закордонною подорожжю, переконував усіх довкола, що він таки перетнув кордон, ступивши однією ногою на територію іншої країни, скориставшись моментом, коли прикордонник відвернувся.

А дівчинка з бідної сім’ї дуже комплексувала, що жодного разу не літала літаком. І вона вирішила розповісти друзям, як хресна мама взяла її з собою на вихідні в Одесу. І звісно ж, вони туди добирались ніяким не поїздом, а летіли понад хмарами, і це було круто!

З такою брехнею можна впоратися тільки співчуттям, відвертими розмовами, як у випадку з безбатченком, і переконаннями, що мрії неодмінно стануть реальністю, як у випадку з дітьми, які мріяли про подорожі. Найважливіше у випадку брехні-візуалізації донести до дитини думку, що у неї все гаразд, вже і в існуючих обставинах. А колись буде ще краще.

Брехня заради брехні, або дитяча міфоманія

Існують люди, яким просто подобається брехати. В народі про таких кажуть: що дихне – то брехне. Після кількох вдалих спроб ввести в оману людей, з’являється смак до такого способу взаємодії з людьми. Формується звичка перекручувати факти, перебільшувати свої досягнення, вигадувати яскраві події життя. Вигадки щоразу багатші, дедалі неймовірніші. Ці люди мають потребу в брехні, їм просто необхідно спотворювати дійсність. На щастя, серед дітей барони Мюнхаузени зустрічаються рідко. Але якщо ви помітили, що ваша дитина отримує насолоду від брехні, то не сподівайтеся, що це щось тимчасове та з часом мине. Міфоманія – психоматичний розлад, тож як відучити дитину брехати в цьому складному випадку може порадити тільки кваліфікований спеціаліст.

Патологічна брехня

Патологічний брехун – це людина, незадоволена своїм існуючим положенням. Першопричина хворобливої брехливості – низька самооцінка. Мотив – підвищити свою важливість в очах оточуючих. Затятим брехунам недостатньо бути пересічними особистостями. І якщо іншого способу зайняти особливе місце в своєму оточенні немає, вони починають системно брехати. Переплітаючи реальність з вигадкою, патологічні брехуни настільки вживаються в образ, що вже просто не можуть відділити зерно від полови. Коли вони пробують відмовитися від брехні, то розуміють, що зайшли занадто далеко, і що зробити це практично неможливо. Вони забріхуються настільки, що самі забувають, що було насправді, а що вони перекрутили до непізнаваності. І після кількох невдалих спроб вийти на дорогу правди, залишаються блукати заплутаними стежками брехні. Патологічними брехунами не народжуються. Ними стають у результаті багатьох випадків, коли брехня вдалася й увінчалася очікуваною вигодою.

Батьки, будьте пильні! Хронічними брехунами можна стати навіть у дитячому віці, якщо дорослі злегковажили й дозволяли упродовж тривалого часу безперешкодно обманювати. Якщо прослідковується системність, ви розумієте, що надто часто ваша дитина бреше, що робити поради потрібні кваліфіковані. Це серйозна проблема, з якою вам не впоратися самотужки. У разі виявлення психологом цієї патології, не радимо зволікати з візитом до психіатра.

Як бачите, приводів для брехні чимало: від нездатності долати труднощі, до захисту себе від неправильних дій найрідніших людей. Брехня – це бур’ян, що росте на підживленому проблемами ґрунті, тобто причина завжди є. Виявивши брехню, слід докопатися до причини. І вже тоді відповідно реагувати й шукати шляхи вирішення.

Дитина обманює: як правильно реагувати батькам на дитячу брехню

У ситуації, коли дитина обманює, що робити батьки не завжди знають. Зрозуміло одне: якими б не були причини, через які дитина обманює, слід реагувати невідкладно. Якщо дитині вдається обманювати, вона вдаватиметься до брехні дедалі частіше. І це причина, чому не можна задавнювати й ігнорувати проблему.

Психологи розробили низку безцінних рекомендацій, якою має бути правильна реакція батьків на дитячу брехню.

1. Насамперед слід висловити свою безумовну довіру дитині. Поставте під сумнів факт брехні, особливо якщо звинувачує хтось сторонній. Скажіть, що ви неодмінно розберетеся в ситуації, але спершу обговорите її з дитиною. Так ви вб’єте аж трьох зайців: виявите повагу до дитини, продемонструєте, що за будь-яких обставин вона може на вас розраховувати, а також дасте шанс зізнатися. У жодному разі не нападайте на дитину зі звинуваченнями та докорами на підставі того, що хтось вважає її винною. Навіть у суді правопорушник має право сам розповісти про скоєне та умови, щоб довести свою невинність. Вислухайте дитину!

2. Якщо ви самі виявили брехню, неодмінно треба дати дитині це зрозуміти. Слід безпристрасно повідомити, що вам здається, ніби дитина вас обманула. І знову ж таки, не варто цього подавати як доконаний факт. Нехай має змогу зізнатися. Це допоможе дитині не боятися розкрити деталі. Адже викручуватись і відбріхуватись потреба відпаде.

3. Далі переконайте дитину у необхідності виявити причину, яка підштовхнула її так повестися. Перед цим варто відверто сказати, що бувають випадки, коли люди обманюють, хоч це і погано. Це заспокоїть дитину, вона буде готова пояснювати свій вчинок. Спершу запитайте прямо, чому дитина збрехала. Якщо їй важко буде відповісти, допоможіть уточнюючими запитаннями та припущеннями, уважно спостерігаючи за реакцією дитини. Ви можете вважати, що встановили причину лише тоді, коли дитина її підтвердить і пояснить.

4. Поцікавтеся, що дитина відчувала, коли зіткнулася з проблемою, яка підштовхнула її до брехні. Як вона почувалася, коли збрехала. Чи важко їй було це робити? Чи стало легше? Чи думала вона, що проблему можна залагодити інакше? Намагайтеся обговорити ситуацію детально. Доведіть, у чому переваги чесного шляху. Наголосіть на тому, що брехня не вирішує проблеми, а лише ускладнює ситуацію та погіршує стосунки. Визнайте, що справді з допомогою брехні вдалося відкласти проблему на потім. Але й покажіть зворотну сторону брехні: поясніть на прикладі, як вона послужила магнітом і притягнула до себе інші неприємні події і відчуття.

5. Запропонуйте разом знайти правильний вихід. Запропонуйте альтернативні розв’язанні подібних проблем на випадок, якщо вони виникнуть у майбутньому.

6. Пообіцяйте дитині, що не будете її карати в подібних ситуаціях, якщо вона прийде до вас і чесно зізнається. Тут є одна умова: вето на порушення цієї дуже серйозної обіцянки. Бо якщо ви не стримаєтеся і в цьому обманете дитину, то своїм вчинком прокладете зелену дорогу розвитку її скритності.

7. Розкажіть, як ви себе почували, коли дізналися про обман. Не бійтеся виглядати надто сентиментально. Опишіть, наскільки вам було прикро. Запропонуйте помінятися місцями. Нехай дитина подумає, як би вона почувалася, якби ви обманули її.

8. На якомусь із етапів розмови засудіть вчинок дитини. Обов’язково скажіть, що обман нікому не робить честі, поясніть чому. При цьому дитина має відчувати, що ви засуджуєте не її, а лише те, як вона вчинила цього разу. І що ви все одно її поважаєте й любите.

Що ж, тепер ви знаєте, як себе поводити, коли зіткнетеся з проявами дитячого обману. Але якщо після відвертої розмови все одно часто дитина бреше, порада психолога, який вникне у вашу ситуацію, вам дуже знадобиться.

Як розпізнати дитячу брехню

Дитяча брехня: як боротися

У ситуації, коли дитина бреше, що робити, підкаже здоровий глузд, успішний досвід інших батьків, перевірені практикою поради дитячих психологів.

Якщо правильно боротися з проявами дитячої нечесності, то їх можна легко позбутися. Особливо, коли вдалося адекватно відреагувати на перші дзвіночки. На жаль, не завжди батьки виявляють проблему вчасно. Часто-густо трапляється, що за щоденною метушнею або з причини сліпої довіри своїм дітям, ми не помічаємо тривожних сигналів. А тимчасом дитина краде і бреше вже давно і системно, скориставшись нашою безпечністю чи надмірною зайнятістю.

Коли дитина бреше, порада психолога номер один – робити ставку на довіру. За жодних обставин не заявляйте дитині, що вона втратила вашу довіру. Ні після першої брехні, ні після енної. Завжди залишайте місток, по якому можна повернутися й відновити чистоту стосунків. Річ у тім, що є велика різниця між втраченою й підірваною довірою. Якщо щось втрачене, то марні будь-які зусилля. Дитині буде дуже прикро, вона терзатиме себе, але спроб виправитися не буде. Навпаки, настане момент, коли вона змириться з тим, що ви їй не довіряєте, і це звільнить її від внутрішньої потреби бути чесною.

Основоположне правило у виборі методів боротьби з дитячою брехнею – відповідність реакції причині обману. Тут слід застосовувати чіткі моделі корекції неправдивої поведінки:

• – якщо причина брехні – надмірний контроль, перше, що слід зробити, – послабити його і поступово збільшувати зону відповідальності дитини за власні дії;
• – якщо дитина закомплексована, її брехня пов’язана з невпевненістю в собі, – працюємо над підвищенням самооцінки дитини;
• – якщо дитині самотньо – приділяємо їй більше уваги, намагаємося допомогти потоваришувати з однолітками, зайняти дитину певним хобі;
• – якщо в дитини є нереалізовані мрії – запевняємо її, що вони здійснимі, пояснюємо, що для цього потрібно докладати зусиль і запастися терпінням, а самі тимчасом сприяємо, щоб омріяне швидше стало реальністю;
• – якщо дитина бреше, наслідуючи наші дії, – щиро зізнаємося, що помилялися і самовдосконалюємося, не забуваючи демонструвати дитині свої перемоги над собою.

Більшість людей звикли жити в шаленому ритмі й змалечку привчають до цього дітей. Ранній розвиток, відбори до школи на конкурсній основі, нав’язана суспільством конкуренція ледь не з садочка – все це дуже втомлює. Ми хочемо підготувати дітей до майбутнього, щоб їм було легше в школі, в інституті, на роботі... При цьому ми не завжди усвідомлюємо, настільки їм важко тепер. Парадокс полягає в тому, що ця гра на випередження триває постійно і ніколи не закінчується. Залиште дитині час на розваги. Не перенавантажуйте ні себе, ні дітей. Добре працює той, хто достатньо відпочиває.

Якщо ви належите до батьків, які насамперед націлюють дітей на успіх, перемогу, досягнення, перегляньте свої вимоги. Чи відповідають вони віку вашої дитини? Ретельно дозуйте навантаження.

Чи не вимагаєте ви найвищих результатів одразу в навчанні, спорті, мистецтві? Визначтеся з сильними сторонами дитини та розвивайте їх. Усе інше має відійти на задній план. Ніхто не може бути найкращим у всьому!

Чи узгодили ви з дитиною, чим вона має займатися в позаурочний час? Можливо, батько записав на бокс природженого вокаліста, який мріє про сцену, а спаринги для нього ненависні. Не змушуйте дітей займатися нелюбою справою, це ніколи не дасть хороших результатів.

Уникайте занадто суворих покарань. Чим більше дитина боятиметься обмежень і покарань, тим скоріше навчиться уникати їх правдивими, а найчастіше неправдивими способами. Набагато краще мотивувати дитину заохоченнями.

Якщо донька або син бреше, спробуйте метод позитивних стверджень. Сформулюйте тематичні позитивні фрази (афірмації) і час від часу повторюйте їх при дитині у підходящій обстановці. Цей метод дуже дієвий, тому пропонуємо кілька прикладів – реплік із розмов.

...так не хотілося зізнаватися, що це моя помилка, але Я ЧЕСНА ЛЮДИНА, тому сказала правду.

...мені стало так легко, коли я прийняла рішення розповісти, як усе було насправді, бо знаю, що ВСІ ЦІНУЮТЬ ПРАВДУ.

...донечко, якби твоя подруга знала, що ПРАВДА СУДУ НЕ БОЇТЬСЯ, то не дурила б батьків.

...синочку, я знаю, що ТИ ПРАВДИВИЙ ХЛОПЧИК, і що тобі можна довіряти.

Запропонуйте дитині, схильній до брехні, записувати в секретний блокнотик позитивні ствердження, які допоможуть їй повірити в те, що вона чесна.

Можна запропонувати гру в правду. Уранці після пробудження дитина дає обіцянку не обманювати, а увечері перед сном отримує похвалу і винагороду за чесність. Звісно, у тому випадку, якщо задумане вдалося. Винагорода не має бути матеріальною чи вельми вагомою. Не обіцяйте дитині додаткових 30 хвилин мультиків. Нехай це буде наліпка з компліментом на попередньо підготовленому плакаті «МЕНІ МОЖНА ДОВІРЯТИ». Дитині дуже кортітиме заклеїти позитивними надписами про себе увесь плакат!

Якщо дитина веде журнал успіху, то це прекрасний інструмент для мотивації викорінити звичку брехати. Підкажіть дитині, що запис «увесь день казала правду» – це успіх, вартий того, аби бути записаним першим пунктом у висновках дня.

Дуже хороші результати дають розмови батьків з дітьми про «правдивий» і «брехливий» дні. У ході таких обговорень завжди з’ясовуйте, кому брехня завдала неприємностей: самій дитині, батькам, учителям, друзям, стороннім. Завжди знайдуться постраждалі. Хто б це не був – кожен заслуговував на правду. Це ситуація, сприятлива для нагадування про цінність кожної людини, про важливість поважного ставлення до усіх. Найцінніше в цьому обговоренні те, що брехун усвідомлює: саме він найбільше постраждав від свого обману. Завдання батьків полягає в тому, щоб довести переваги чесного способу життя на конкретних прикладах. Саме тому інколи треба навмисно не помітити дитячої брехні, натомість створити такі умови, щоб дати шанс на власному досвіді переконалася, що правда завжди вигідніша за брехню.

У дитячій літературі часто-густо описуються ситуації з «маленькими брехунцями». Підберіть цікаві тематичні твори про брехню та брехунів, бажано коротких жанрів, і запропонуйте дитині почитати вам уголос, або почитайте разом. Крім казок «Про правду і кривду», написано чимало авторських повчальних оповідань. Особливу увагу радимо приділити гумористичним творам про брехунів. Сміх допоможе розрядити обстановку і змусить замислитися. Якщо дитина побачить, наскільки помітною буває брехня зі сторони, їй не захочеться побувати в шкурі посміховиська. Використайте художні твори для того, щоб ненав’язливо, на чужому прикладі обговорити проблему. Нехай дитина впізнає себе у непривабливій ролі, це допоможе переосмислити власну поведінку.

Коли дітям у школі дадуть завдання попрацювати з прислів’ями та приказками, обов’язково вивчіть і обговоріть декілька на тему правди і брехні, як-от:

• – Правду в ямі сховаєш, та сам із ями не вилізеш.
• – Гірка правда краща за солодку брехню.
• – Правду за замком не сховаєш.
• – Брехнею весь світ обійдеш, а додому не вернеш.
• – Брехні слухають, а брехунів б’ють.

Психологи категорично заборонять фізичні покарання. Це неприпустимо. Проте інколи без покарання не обійтися. Насамперед воно має бути відповідне до проступку. Відчутне, але не надто сильне. При цьому важливо розділити покарання за брехню, і покарання за вчинок, через який довелося брехати.

Якщо вас цікавить, який є універсальний засіб від брехні, то знайте, що це правда в різних проявах:

• – відверта розмова,
• – зізнання,
• – дотримання обіцянок,
• – власний приклад чесної поведінки!

Ці рецепти діють безвідмовно, хоча вимагають терпіння, послідовності, принциповості й не терплять компромісів.

Нагадаємо ще раз основні моменти, які важливо пам’ятати усім, хто зіткнувся з проблемою дитячої брехні.

Невинна брехня дітей дошкільного віку не вимагає, аби з нею боротися. Достатньо плавно вчити дітей розрізняти уявний і реальний світ, лагідно сприяти адаптації до існуючих обставин і допомагати сприймати їх правильно.

За брехнею дітей молодшого шкільного віку та підлітків криються вмотивовані причини, діти обманюють свідомо, і з цим неодмінно треба боротися. Не допускайте, щоб цей небезпечний психологічний бур’ян вкоренився в моделі поведінкових реакцій вашої дитини.

На жаль, не завжди підірвану довіру у сім’ї можна відновити без сторонньої допомоги. У багатьох ситуаціях, якщо дитина бреше, що робити поради психолога – неоціненні. Звертайтеся до спеціалістів.

Пам’ятайте про важливість довіри і безумовної любові. Саме вони вбережуть ваші стосунки з дітьми від обману. Культивуйте їх у вашому родинному колі!