Вона носить ангела в собі...

Так казали про вагітну жінку наші предки і всіляко її оберігали. Дітей народжували стільки, «скільки Бог послав», вважаючи: якщо дарується дитина, то буде дано на неї і хліба.

Сучасне життя внесло свої корективи в предковічні істини. Сьогодні недостатня матеріальна забезпеченість чи так звана сексуальна неграмотність – достатній привід (принаймні наше суспільство визнає подібні аргументи) для того, щоб позбутися того самого янгола, якого так свято оберігали наші прамами і якого сьогодні, виправдовуючи власні дії та оберігаючи власний душевний спокій, називають просто «ембріоном, згустоком крові»... А де ж поділись янголята?!

Говорять і пишуть про аборти в Україні дуже мало – настільки мало, що далеко не кожна жінка взагалі знає щось про аборт – крім того, що він існує.

«Аборт – це мимовільне або штучне переривання вагітності протягом перших 22 тижнів; при аборті відбувається видалення плодового міхура (тобто дитини на стадії зародка з його оболонками – ембріона або фетуса) з порожнини матки» – таке визначення вбивству ненароджених дає Вікіпедія. Конкретика, поза якою лишається багато малоприємних подробиць. Наприклад, те, що для того самого «видалення плодового міхура» застосовують попереднє розчленування або отруєння (при медикаментозному аборті) зачатої, але ще не народженої дитини чи те, що той кількатижневий «згусток» (а колись же був янгол!) уже може: тупнути ніжкою (7 тижнів), смоктати палець (9 тижнів), має відбитки пальців (11 тижнів)... Нагадаємо, аборт проводиться до 22 тижнів вагітності (при абсолютних медичних показаннях)...

Лікарі, психологи, соціологи в один голос б’ють на сполох: із кожним роком серед «дітовбивць» зростає відсоток тих, хто ще сам і юридично, і фактично є дитиною!

Розповідає акушер-гінеколог Кіровоградського обласного центру планування сім’ї та репродукції людини Адамов Сергій Олександрович.

15% від усіх абортів роблять сексуально неграмотні підлітки – дівчатка, які лиш недавно пізнали «доросле» життя. Як правило, вони цілком залежні від батьків, соціально неспроможні. Наведу лише кілька цифр, які свідчать самі за себе.

У дівчат-підлітків 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на 1 пологи припадає близько 5 абортів.

За минулий рік 101 аборт (офіційно) було зроблено дівчатами у віці до 14 років, 3576 абортів зробили юні українки віком 14-17 років. Загалом статистика абортів в Україні досить і досить невтішна: на 100 пологів припадає 100 абортів, тоді як у Європі це співвідношення в середньому становить 100 до 8.

Аборт за своєю суттю – операція нескладна, проте проводиться практично всліпу, навпомацки. Жоден, навіть найдосвідченіший лікар не дасть гарантії, що позбуваючись таким чином «маленької проблемки», ви не отримаєте згодом цілий «букет» проблем із власним здоров’ям.

Наслідки аборту для фізичного й психічного здоров’я жінки постійно досліджуються, але спрогнозувати, як зреагує конкретний організм на переривання процесу вагітності, просто неможливо. Можна лише навести кілька промовистих статистичних показників.

У результаті аборту в 12% жінок порушується менструальний цикл: можливі кровотечі між місячними. В жінки, у якої вже є діти, після аборту менструальний цикл може відновитися через 3-4 місяці; у жінки з першою вагітністю відновлення всіх функцій може затягтися до 6 місяців і більше.

Аборт – найчастіша причина виникнення гінекологічних захворювань – після аборту вони розвиваються в кожної п’ятої жінки.

Аборт порушує роботу ендокринної й нервової систем, знижує опірність організму.

Жінка підсвідомо сприймає аборт як насильство над власним тілом. Це психологічний стрес, який може призвести до змін психіки. Як і будь-яка інша операція, аборт може викликати ряд ускладнень різного ступеня важкості.

Ранні ускладнення (з’являються під час аборту або відразу після нього).

Найбільш часті ускладнення – кровотеча, ушкодження шийки матки, порушення згортання крові, емболія (закупорка судин). Крім того, після аборту загострюються хронічні захворювання статевих органів.

Віддалені в часі ускладнення після аборту.

До них належать запальні захворювання статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція яєчників, безплідність, ускладнення наступних вагітностей.

Аборт нерідко спричиняє розвиток недостатності (неповного змикання) шийки матки. Надалі це може призвести до слабкості м’язового апарату шийки матки і, як наслідок, до пізніх викиднів на 18-24 тижні вагітності.

Після аборту різко зростає кількість позаматкових вагітностей. При наступних вагітностях і пологах зростає імовірність порушення родової діяльності й аномалій розташування плаценти; захворювань немовлят, пов’язаних із патологією судин матки.

Після одиничного аборту загроза викидня при наступній вагітності складає 26%, після двох – зростає до 32%, а після трьох і більше небезпека мимовільного переривання вагітності досягає 41%.

Збільшується і ризик утворення пухлин молочних залоз, шийки й тіла матки. Найчастішим ускладненням після штучного аборту є безпліддя і постабортний синдром (ПАС) – комплекс психічних ускладнень, який з роками не минає, а розвивається.

Природа ніби прагне помститися за порушення гармонійного процесу продовження життя, закладеного у всіх живих істотах генетично.

На кожну новонароджену дитину припадає двоє, які не з’явилися на світ в результаті аборту, і цей показник зростає з року в рік. Багато фахівців вважають, що для відображення реального стану речей ці показники слід як мінімум подвоїти.

Із досліджень швейцарських учених випливає, що як у США, так і в Європі, причини аборту набагато банальніші, ніж видається на перший погляд. Найпоширенішою причиною вбивства ненароджених дітей є не фінансові клопоти й не проблеми зі здоров’ям, а… небажання змінювати спосіб життя.

Жінки, які наважуються на вбивство, стверджують, що це для них не найкращий момент, щоб народити дитину, не хочуть бути самотніми матерями, мають проблеми в подружніх стосунках. Кажуть також, що дитина завадить їм навчатися, або що мають уже дорослих дітей. У решті випадків жінки роблять аборт під впливом близьких, або тому, що не хочуть, щоб хтось дізнався про їхню вагітність.

Швейцарський «лікар»-аборціоніст, який в анкетуванні захотів залишитися анонімним, наводить іще більш вражаючі причини. «Інколи виявляється, що розміщення планет не сприятливе для народження, або що дитина буде не тої статі, яку хотіли б батьки»…

У кабінеті Сергія Олександровича, як і в кожного лікаря, багато брошур, плакатів, буклетів. Усі вони адресовані мамам. Теперішнім, майбутнім. Та найсильніший «аргумент» і «трофей» лікаря, до якого щодня на прийом потрапляють ті, хто не бажає прийняти даний Богом дар нового маленького життя, – це… звичайний ватман. Ватман, вщерть заклеєний дитячими фото. Це ті, кого вдалося врятувати від винесеного мамою вироку. Врятувати шляхом суворих аргументів, інколи жорстких запитань, інколи умовлянь, а інколи і просто по-батьківськи теплої і щирої розмови… Буває, розповідає Сергій Олександрович, нерадивій мамі достатньо глянути на кілька дитячих фото чи просто відповісти на запитання, як би вона назвала малюка, для того, щоб усвідомити: ніколи й ні за яку ціну вона не віддасть того, кого ще кілька хвилин тому була готова позбутися. Ватман із дитячими фото – наслідок саме таких от розмов. Симпатичні, усміхнені і, головне – такі кохані й найрідніші для когось малюки. Синьоокі, кирпаті, веснянкуваті, кучеряві, чорняві… І так схожі на янголят…

Наталка Бардалим