«Незручні»

Автор:
Дата публікації:
Доповнено:
Розділ Життя

Люди у притулці для престарілихКоли ми вперше прийшли до притулку «Милосердний самарянин», там якраз прощались з одним із пожильців. З неба сіявся дрібний дощ. Молодий священник не боїться дощу, проповідує довго і натхненно.

Обличчя покійного я не пам’ятаю, бо я так і не змогла на нього подивитися. Знаю тільки, що то був чоловік. Зате я добре пам’ятаю обличчя тих чотирьох, що змогли вийти на заупокійну. Я боялася перевести погляд на покійного і побачити в них щось схоже. Оту саму печать. А може готовність. Покірність. Чекання.

Чекають тут в основному Її. Нас вже не чекають. Бо ми не приходимо. А вона – до страшного пунктуальна.

Їх всього 23. Хоча слово «всього» тут абсолютно недоречне. Їх аж 23 – непотрібних мам, зайвих бабусь, незручних дідусів, забутих сестер і братів.

Хочу вас познайомити з ними. На жаль, не зі всіма, більшість не можна «світити», бо «рідним буде неприємно». Вашу ж… Ет!


Це Поліна Павлівна. Такий собі ресепшен «Милосердного самарянина». До неї відправляють таких як ми - випадкових відвідувачів-новачків з рожевим бажанням погомоніти з бабунями. Потім вже можна пробувати йти далі, до лежачих і не при пам’яті. Полина у притулці для престарілих

Поліні Павлівні 88. Десь є онуки. Десь правнуки граються її двома десятками медалей. Ця мила бабуня пройшла війну в статусі писаря стрілкової роти, ці руки написали на Рейхстазі «От Кубани до Берлина». Полина у притулці для престарілих

Вже рік як баба Поля не ходить. Атрофія м’язів ніг. Полина у притулці для престарілих

Поліна Павлівна – одна з небагатьох тут, хто ще може читати. І мабуть, це здорово її рятує. Зачитала до дір подаровану онучкою книгу «Любви все звания покорны». Мріє встигнути перечитати Дюма «Королева Марго».
Полина у притулці для престарілихПолина у притулці для престарілих


Раїса Іванівна після інсульту майже не ходить. Високий тиск, боїться впасти десь посеред вулиці. Їй 73.Раиса у притулці для престарілих

Її місце – біля вікна. Для багатьох тут вікно – єдиний зв’язок зі світом ззовні. На запитання, чого б хотілося, Раїса Іванівна зітхає: «Та вже нічого не хочеться…» і ледь чутно: «Ходити…» Раиса у притулці для престарілих


Євдокію Карпівну ледь видно за ковдрами. Та й відкинути їх самостійно їй вже важко. Зате ще є сили віджартовуватися від директора Івана Івановича, який, як дитині, поправляє їй хустину і каже, що «пора на ланку».
Дуня у притулці для престарілихДуня у притулці для престарілих

Бабуні Дуні 95 років. В неї тонкі худі руки і небесні очі.Дуня у притулці для престарілих

Вона погано чує, а тому невпопад ділиться своїм: «Тут ми’ добре, доню, тут добри люде…» Тисне руку скільки стає сил і посміхається…
Дуня у притулці для престарілихДуня у притулці для престарілих


Це Люда. В неї дуже теплі очі, що всміхаються крізь сум. Люді 62. Сусідки по кімнаті співчутливо кивають в її бік: «Синів поховала, залишилась зовсім сама, тепер тут…» Вона говорить тихо, запрошує сідати. Вона така домашня в цьому халаті. Ця домашність вирізняє її серед інших.Люда у притулці для престарілих

Надто рано Люда потрапила сюди, не встигши розгубити ось цю домашність. Їй би ще гукати вечеряти і з удаваною хмурістю збирати розкидані іграшки, але ж немає кого, немає чиї… В подарунок Люда просила принести їй стаканчик «простого білого морозива»…Люда у притулці для престарілих

Загалом прохання у мешканців «Самарянина» такі прості, як в нерозпещеної дитини.

Євдокія Мефодіївна практично не чує, до глухоти ще не звикла і часто починає плакати, силячись почути співрозмовника. Просить принести книги з крупним шрифтом.

Ліда скута паралічем вже сім років. Вона худа-худа і втомлена. Просить принести лимонад…
Икона

Всіх, в кого є рідні, фотографувати не можна. Знову ж таки, щоб зайве не тривожити і не засмучувати їх тими, про кого вони намагаються забути. Одна жінка сказала, що її син – депутат десь в Росії і ось-ось має її забрати.
Обід у домі для пристарілих

Фотографії цієї бабуні теж публікувати не можна - в неї хтось є і цьому комусь буде неприємно… Але я хочу показати вам хоча б її посмішку. Ця бабуся нічого не чує і, як стверджує сусідка по кімнаті «зовсім нічого не розуміє»… Але гляньте на ці два фото: перше зроблено, коли я тільки підійшла до ліжка - бабуся дивиться на мене трохи злякано і насторожено (очі в неї сині-сині), друге – після того, як я потримала її за руку…
Насторожена бабусяПосмішка бабусі

Ця бабуся розуміє більше за багатьох з нас!!!

Наталка Бардалим
Фото автора

 

Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі

Читайте також...

Михайло Мельник: людина і театр

Михайло Мельник: людина і театр

Минулої осені мені нарешті вдалося побувати в театрі «Крик», що в Дніпропетровську. Театр цей абсолютно не схожий на інші, в яких мені доводилося бува...

Читати далі...
Коли забиваєш на роботу, справи йдуть на лад...

Коли забиваєш на роботу, справи йдуть на…

Багато чоловіків не дають спати своїм дружинам ... Хтось, хропе, хтось штовхається, хтось ... Мабуть, це найкращий варіант. Про те, як заважає спати с...

Читати далі...
Як пройти співбесіду

Як пройти співбесіду

Проханнями про допомогу в пошуках роботи ви замучили всіх своїх знайомих, родичів і друзів, розмістили на інтернет-сайтах резюме, яке склали вам профе...

Читати далі...
Кольору волошок, що напилися сонця

Кольору волошок, що напилися сонця

Велика стрілка годинника вже давно переповзла за першу й невпинно наближалася до цифри два. Чашка улюбленого зеленого чаю дихала ароматним теплом. Оль...

Читати далі...
Як навчитися ходити на високих підборах?

Як навчитися ходити на високих підборах?

Нема сумнішого видовища, ніж дівчина, яка незграбно шкутильгає (інакше й не скажеш!) вулицею. Ноги зігнуті в колінах, плечі зсутулені – бідолаха відча...

Читати далі...
Як красиво порвати джинси в домашніх умовах: інструкція, модні ідеї та практичні поради

Як красиво порвати джинси в домашніх умо…

Рвані джинси продовжують свою переможну ходу світом, підкоряючи на своєму шляху всіх: жінок і чоловіків, бізнес-леді і любительок DIY, зірок шоу-бізне...

Читати далі...
Бред Пітт, адюльтер і трохи яблук

Бред Пітт, адюльтер і трохи яблук

Танька сердито (наче воно в чомусь було винне!) гризнула яблуко і вкотре спробувала зосередитися на своєму в журналі. Але літери стрибали перед очима...

Читати далі...
Сяюча шкіра обличчя зранку

Сяюча шкіра обличчя зранку

Не завжди зранку наша шкіра прокидається разом із нами і, як наслідок, – потребує додаткового «збадьорення». Як розбудити свою шкіру в домашніх умовах...

Читати далі...
Дитина боїться йти до школи – що робити?

Дитина боїться йти до школи – що робити?

У переважній більшості випадків небажання дитини йти до школи – не лінь, а страх залишити без підтримки батьків. Дитині страшно опинитися в незнайомом...

Читати далі...

Коментарі  

 
+2 # МилосердиеТатьяна 06.11.2013, 06:38
Дай Бог здоровья, терпения, сил и тепла в душе всем, кто в этом принимает участие и там же живет. Особенно моему любимому крестному Галушке Ивану Ивановичу. Пусть Бог Вам всем помогает.
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата
 
 
+3 # НезручніВасиль 22.10.2013, 19:48
Дуже хороша,трогател ьна й душевна стаття!
Яка ти розумничка,Ната лочко,що торкнулася такої важливої теми!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
Загрузка...