Мені 25 років, із них 5 років я одружена. На жаль, Бог не послав нам діточок. Ми з чоловіком довго обстежувалися, все шукали причину безпліддя. І от лікарі дійшли до висновку, що ми з чоловіком несумісні. Тобто я зможу завагітніти від нього лише за допомогою штучного запліднення. Під словом «несумісні» мається на увазі, що при потраплянні чоловічих статевих клітин у жінку вони просто там гинуть, не досягаючи місця призначення. І це стосується лише мого чоловіка, бо від іншого я можу завагітніти. До його сперми в мене виробилися антитіла. Щоб уникнути того середовища, в якому гинуть сперматозоїди, власне, і потрібне штучне запліднення.)

На жаль, сьогодні це дуже дорога процедура. Я б хотіла запитати, чи можливе медикаментозне лікування такого захворювання, як часто трапляються такі випадки і чи зможу я в майбутньому, якщо все ж таки зроблю штучне запліднення, другу, третю дитинку зачати й народити без допомоги штучного запліднення, чи минає ось такий «несприятливий стан» організму?

Також хочу додати, що зараз існує дуже багато подружніх пар, які не мають дітей і які, можливо, навіть не підозрюють, що існують такі проблеми...

Владислава

На жаль, безпліддя подружньої пари на сьогоднішній день явище і справді досить поширене.

Це не лише трагедія та причина дисгармонії в багатьох родинах, але й досить складна в медико-соціальному плані проблема. Безплідним вважається шлюб за відсутності вагітності протягом 1 року в подружжя репродуктивного віку, яке живе регулярним статевим життям без застосування жодних засобів контрацепції. Звісно, така формула – це ще не вирок і не діагноз, але цілком вагомий привід для пари замислитися та почати діяти.

Розрізняють декілька видів безпліддя жінки. Донедавна імунологічна безплідність, про яку йдеться в листі, була для лікарів найзагадковішою. Деякий час її навіть відносили до безпліддя незрозумілого ґенезу, тобто нез’ясованого походження. Втім, уже сьогодні в усьому світі і в нашій країні також досить успішно застосовуються новітні методи імунологічного контролю та репродуктивні технології, які не лише дають можливість детально обстежити родину, але й подарувати подружжю радість батьківства.

Біологічна чи імунологічна несумісність подружжя може призводити до безплідності цілком здорової пари. Дослідження на біологічну несумісність здійснюється за 2 доби до передбачуваної овуляції й не пізніше, ніж через 6 годин після статевого акту. Досліджується крапля слизу з каналу шийки матки під мікроскопом з визначенням у ній кількості активних сперматозоїдів. У нормі велика кількість сперматозоїдів проникає в слиз і зберігає рухливість. При імунологічній несумісності чи при порушенні властивостей цервікального слизу (після операцій на шийці матки, при гормональних порушеннях) сперматозоїди в препараті не виявляють.

Практика медикаментозного лікування імунологічної несумісності пари існує: це курс лікування препаратами антиалергічного характеру (призначаються лікарем в індивідуальному порядку) та так звана кондомотерапія – рекомендоване застосування парою презервативів на термін не менше трьох місяців. Якщо і після такого лікування в цервікальному слизі жінки наявні антиспермові антитіла, призначають метод внутрішньоматкової інсемінації, коли сперматозоїди вводять безпосередньо в порожнину матки. Таким чином, вони оминуть «небезпечни» для них етап проходження. У тому випадку, якщо запліднююча здатність сперми чоловіка зовсім погана, або ж бар’єр несумісності не вдається подолати (коли антиспермові антитіла наявні не лише в цервікальному слизі, але й у крові жінки, яйцеклітині, фолікулярній рідині), вдаються до штучного запліднення спермою донора. Принцип запліднення аналогічний. У сприятливий для вагітності день циклу, який встановлюється заздалегідь за даними УЗО, РТ, характеру слизу шийки матки, у матку жінки вводять оброблену сперму. Інколи спробу доводиться повторювати до 2-3 разів протягом циклу. Дієвість внутрішньоматкової інсемінації достатньо велика.

Хочеться розвіяти упередженість читачок із приводу недоступності такого лікування в Україні. Медикаментозне лікування імунологічного безпліддя здійснюють на базі регіональних центрів репродуктивного здоров’я, процедуру внутрішньоматкової інсемінації проводять у більшості регіональних спеціалізованих клінік. Слід зазначити, що процедура ця нескладна – не потребує стаціонарного лікування в амбулаторних умовах та й відносно недорога. Крім того, подружжя, яке вирішило звернутися до цього методу лікування, може розраховувати на деяку підтримку з боку держави, адже згідно з пп. 5.3.6 п. 5.3 ст. 5 Закону [1251-12], кожен платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року фактично понесені ним суми витрат зі штучного запліднення, незалежно від того, перебуває він у шлюбі з донором чи ні.

Пам’ятайте: безпліддя не означає бездітність. Намагайтеся, експериментуйте, шукайте. Стукайте – і вам відчинять!

Публікацію підготовлено за сприяння лікаря-гінеколога Світлани Іванівни Драч.