Яна Джангірова: «Долю не обіграти. Згодна на нічию»

Автор:
Дата публікації:
Доповнено:
Розділ Люди

Яна Джангирова«Чи можна висловити все однією фразою? Повірте, можна. Найзаповітніші, доленосні слова (про що б не йшлося) уміщаються в одному реченні: «Я кохаю/не кохаю тебе», «Я йду від тебе», «Вже нічого не можна зробити», «В тебе ще один шанс»… Решта – лише фон…» – так вважає наша сьогоднішня гостя Яна Джангірова.

Яна – майстер слова. Саме «майстер». Вона знає й любить Слово. Вона довго й копітливо працює над ним, надає йому форму, блиск, емоцію, гостроту. Вона вміє подружити слова між собою – і вже складно повірити, що вони могли звучати в інших сполученнях!

Джангірова володіє словом в усіх його проявах: публіцистика, фельєтони, худножня проза, поезія… Але її стихія – афоризми. Як вона сама говорить, «це жанр для розумних та ледачих чи нетерплячих і талановитих». Познайомитися ближче з нетерплячо-ледачо-талановитою Яною Джангіровою ми й пропануємо вам сьогодні.

Яна Джангірова- Яно , розкажіть про себе. Чим і для чого ви живете?

- Це мені відразу нагадало афоризм: «Розкажіть про себе. Втім не будемо про сумне». Насправді, мені не дуже подобається розповідати про себе особисто, тим більше що багато фактів біографії і так стануть відомими у процесі нашої розмови. Чим живу? Напевно, тим же, чим і всі: затяжними буднями і рідкими святами, неочікуваним щастям і постійною боротьбою, реалізованими планами і нездійсненними мріями. Для чого або для кого… Можу відповісти: не тільки для себе, це абсолютно точно. Я не з тих людей, яким цілком достатньо своєї особистої присутності у цьому світі.

- Коли ви почали писати?

- Перші оповідання з’явилися у 17 років. Я писала їх «у шухляду» і майже нікому не показувала, але, на жаль, вони потім загубилися. І ось декілька років тому я вирішала їх відновити по пам’яті, але вже написати виходячи зі свого теперішнього розуміння і сприйняття життя, як би це пафосно не звучало. Що стосується віршів, то я ніколи не позиціювала їх як поезію. Це не вірші, це просто почуття у подобі слів. А перші афоризми зʼявилися пізніше, коли я вже активно працювала в журналістиці.

- Про що мріяли в дитинстві?

- У мене не було конкретної мрії, але ще в дитинстві дуже подобалося обігравати різні ситуації. Я вибудовувала цілі сюжети з участю спочатку вигаданих героїв, а потім реальних людей. Це, напевно, і сформувало вміння писати про те, чого зі мною насправді не було, але могло трапитися.

Джангірова Яна- Як зʼявилися перші афоризми?

- Зовсім випадково. Якось у звʼязку з однією життєвою ситуацією в голову прийшла лаконічна й точна фраза, яка мене розсмішила. Після цього варто було думці за щось «зачепитися» – і такі фрази народжувалася регулярно. З якогось моменту я почала їх записувати, просто щоб не забути, а потім вирішила віднести в популярний в Арменії тижневик «Ефір» де була рубрика авторських афоризмів. Їх не тільки надрукували, але й запропонували приносити підбірки регулярно, за що я дуже вдячна, тому що це стало вдалим творчим стимулом. Так у мене зʼявилося заняття, яке і через багато років являється моєю віддушиною.

- Афористика – складний жанр?

- Найскладнішій! На прохання одногу журналу я написала есе на тему: афоризм – це жанр для розумних і ледачих. Але, звичайно, це жарт. Насправді, якщо бути розумним, але ледачим (маю на увазі лінощі розуму), нічого не вийде.

- Сьогодні афоризми дуже часто використовуються в якості статусів на особистих профілях у соцмережах. Чи може це вплинути на популярність цієї форми літератури?

- Однозначно так, і вже вплинуло. Мене дуже тішить, коли афоризми використовуються у якості статусів. Навіть якщо це всім відомі фрази, краще зайвий раз їх згадати, чим читати, хто що зʼїв на обід і коли прокинувся.

- Чи не турбує вас той момент, коли, стаючи популярним у Мережі, афоризм або оповідання часто втрачає свого автора?

- Дуже турбує. Аби ви тільки знали скільки раз мені доводилося із цим стикатися. Особливо це стосується афоризмів – у кращому випадку, виявиш на якомусь ресурсі без підпису, але іноді люди ставлять під ними своє імʼя. Кумедно читати коментарі до цих афоризмів, в яких дуже хвалять «автора», а він прихильно все це приймає. Звичайно, мені доводиться вступати у переговори із цими новоявленими «співавторами», але ж ви розумієте, що за всім не встежиш.

Джангірова Яна- Ви займаєтеся журналістикою, пишете вірші й художню прозу, формулюєте афоризми… Де робота, а де хобі, якщо є таке розподілення?

- Звичайно, таке розподілення існує. Проза й афористика спочатку були тільки хобі. Журналістика тривалий час була основним заняттям, хоча, після того як я отримала другу вищу освіту, у мене зʼявилася і друга робота, не повʼязана із творчістю. Через таке розподілення на обовʼязкову й улюблену роботу у мене ніколи не було внутрішнього дискомфорту. Я знаю, що найкраще в житті вмію писати тексти – і великі, і маленькі, і всього в одну фразу. А якщо улюблена справа не приносить матеріальних благ, як це часто буває, потрібно шукати можливість забезпечення стабільної бази і продовжувати писати із задоволенням.

- Кажуть, без досвіду та дурості будь-яка мудрість фальшива. Чи справедливо це твердження для вас? Чи можна сказати, що кожний ваш афоризм – наслідок пережитого?

- Якщо мова іде про так звану життєву мудрість, то я з вами погоджусь. Що стосується особисто мене, то в афоризмах я найбільше люблю гумор та іронію, тому навіть якщо це пережите, намагаюсь не нагнітати трагізму. Звичайно, не над усім можна іронізувати, але в будь-якому випадку це не повинно бути занадто великоваговим і повчальним. А ось до прози у мене кардинально протилежне ставлення і зовсім інший підхід – тут мені зовсім не хочеться жартувати і спрощувати собі задачу.

- Ваша творчість автобіографічна?

- Так, серед оповідань є й автобіографічні. Зазвичай не описую в точності події, які зі мною траплялися – я використовую думки, відчуття й емоції, із чимось або кимось повʼязані. Причому намагаюсь абстрагуватися від себе, тому я не люблю персоналізувати своїх героїв, була б моя воля, зовсім не використовувала б імен.

Джангірова- Звідки черпаєте натхнення?

- Спокій і гармонія із собою, як би це дивно не звучало. Вважають, що джерелом натхнення повинні бути сильні емоції або глибокі переживання, але я абсолютно втрачаю бажання і здатність писати, перебуваючи в емоційно нестабільному стані. Навіть якщо це стан закоханості, коли, здається, повинно бути творче піднесення.

- У вас дуже красива і багата російська мова… вам хочеться писати саме російською?

- Я народилася в Єревані, живу тут і, звичайно, володію вірменською мовою, але думаю, «відчуваю» і пишу російською. Удома в нас завжди звучала тільки російська мова, я закінчила російську школу і факультет ЄДУ «Російська мова і література». Як ви розумієте, все закономірно.

- Чи легко вам пишеться або все ж таки відчуваєте «муки творчості»?

- Відверто кажучи, муки і творчість для мене не дуже сумісні поняття. Якщо я вже пишу, то зазвичай це виходить легко, із задоволенням, інакше краще залишити це на потім. Якось під час розмови з одним літературним «генієм» я почула фразу: «Уявляєш, я сьогодні не написав жодного рядка!» Це міг сказати каменяр, котрому в день потрібно викладати 2 ряди цегли. Звісно, найскладніше придумувати афоризми, а точніше, – викристалізовувати думки, тому що тут повинно бути 100% влучання.

- Чи існує якась «формула» створення афоризма?

- Спочатку повинна народитися думка, на це може надихнути все що завгодно – від життєвої ситуації до прочитаної книги. Дуже часто в голові починає крутитися думка, але у тебе ніяк не виходить «зодягнути» її у декілька слів так, щоб не було нічого зайвого. Тобто проблема не у відсутності ідей, а саме в технічному процесі їх удосконалення. Іноді читаєш афоризм – наче думка непогана, але сказано так, що краще б промовчав. Я волію промовчати, і в результаті майже на кожен афоризм припадає 2-3 «зачатих», але так і не народжених.

- Якби ви брали б інтервʼю у самої себе, про що запитали б?

- Мені також доводилося ставити це питання людям, у яких я брала інтервʼю. Себе я можу спитати відверто про найголовніше: «Ти щаслива?». Якщо відкинути всю мішуру, то зараз я, мабуть, відповім – так.

Джангирова Яна- Напевно, у кожної людини в житті буває період, коли вона намагається писати. Як відрізнити бажання виговоритися від бажання спілкуватися із читачем? Як зрозуміти, що варто продовжувати писати?

- Якщо вам потрібно переконатися у своїй геніальності, попросіть друзів або знайомих висловити свою думку. А якщо ви дійсно хочете пройти перевірку, то почніть хоча б із участі у конкурсах, які регулярно проводяться на літературних сайтах. Тут ніхто не буде співати вам диферамби і не зробить поблажок, тому можна багато чого зрозуміти. Просто декому не варто впадати у відчай, а іншим – втрачати почуття реальності і намагатися бути першим в усіх жанрах, навчившись складати буковки в слова, а слова – у речення.

Вважаю, що, будучи талановитим музикантом, ви не зможете однаково віртуозно грати на віолончелі, фортепіано й ударних інструментах, навіть якщо вам аплодують. Як і в музиці, тут потрібно знайти свій інструмент і свою нішу, але не всі можуть утриматися від спокуси вважати себе «людиною-оркестром». Тобто, по-перше, повинні бути здібності (свідомо не вживаю слово «талант»), по-друге, обовʼязково повинна бути внутрішня етика і своя особиста цензура. Смішно бачити нашого брата-письменника, який скрізь і в різних іпостасях, але як творча одиниця вже себе загубив і знецінився. Я, наприклад, навіть після виходу книги свідомо відмовилася стати членом Спілки письменників Вірменії.

– Чому?

- З тієї ж причини – треба адекватно себе оцінювати. Мої оповідання теж брали участь у літературних конкурсах і двічі ставали переможцями з більше сотні (!) поданих робіт, але від цього я не стала вважати себе письменником. Я журналіст до мозку кісток і людина, досить відома у афористиці. Але я не хочу, написавши кілька оповідань, гордо вливатися і в ряди письменників, хоча в наш час кого в них тільки немає. Все ж звання «письменник» для мене щось більше, і справжніх прозаїк я поважаю.

- Якби б ви працювали видавцем, які книги друкували б, а яки ні?

- Якби я була б видавцем, то друкувала б усі книги, незалежно від особистих уподобань. Вважаю, що будь-яка літературна праця повинна побачити світ, а читачі самі розберуться, цікаво їм це чи ні. Але при такому підході моє видавництво швидко вилетіло б у трубу, тому цю роботу краще мені не довіряти.

- Якщо можна, розкажіть про свої творчі й життєві плани.

- Стосовно творчості, плани довгострокові. Хотілося б випустити ще одну збірку афоризмів, але вже повну, тому що для першої книги я зробила дуже жорсткий відбір. Потім чула нарікання: люди, яким добре знайомі мої афоризми, не знайшли в книзі своїх улюблених. На основі одного з моїх оповідань був написаний сценарій фільму відомою у Санкт-Петербурзі письменницею, драматургом і сценаристом. Просто арт-хаусні фільми некомерційні і поки справа загальмувалась, але, можливо, цей проект коли-небудь реалізується. А плани на життя будуть коректуватися в залежності від бажань і можливостей. Головне, щоб ці корективи не диктувалися обставинами, а решта – у наших руках!

Спілкувалась Наталка Бардалим

Оцініть, будь ласка, статтю
Поділіться посиланням у соцмережі

Читайте також...

Червоні очі – що робити, як прибрати?

Червоні очі – що робити, як прибрати?

Сьогодні вранці ви подивилися на себе в дзеркало і ахнули: ваші очі, «дзеркало вашої душі», стали червоними, як у Дракули. Ви навряд чи перестанете не...

Читати далі...
Гіпертонію потрібно лікувати незалежно від віку

Гіпертонію потрібно лікувати незалежно в…

Доброго дня, дорога редакціє! Я вже пенсіонерка. Мені 60 років. Давно хворію на гіпертонію (з молодості). Після 50 років взагалі «сіла» на ліки. Але ...

Читати далі...
Мастика: ази солодкого життя

Мастика: ази солодкого життя

Жив собі чоловік… І була у нього я – його дружина. Крім мене, була у нього ще одна слабкість – тістечка, тортики і шоколад. На підході чергове сімейне...

Читати далі...
Кесарів розтин – що це таке?

Кесарів розтин – що це таке?

Я б хотіла дізнатися про всі плюси та мінуси кесаревого розтину. Мене хвилює медична точка зору щодо цього питання, скільки для жінки можливо таких по...

Читати далі...
Принцеса на горошині

Принцеса на горошині

А точніше – на горошинах. А ще точніше – в білий горошок… Яся Піша живе в Києві, любить малювати, фотографувати і обожнює все червоне в білий горошок...

Читати далі...
Що робити, якщо згорів

Що робити, якщо згорів

Нарешті, нарешті прийшло тепло! Закінчилися зимові холоди, повітря стало весняним, ароматним від бурхливо зростаючої навколо зелені. Відступила ця мер...

Читати далі...
Як зробити маскарпоне в домашніх умовах: 7 найкращих рецептів

Як зробити маскарпоне в домашніх умовах:…

Як зробити домашній сир маскарпоне – це питання рано чи пізно цікавить кожного кулінара, який бажає заощадити і проекспериментувати. Відразу ж поправ...

Читати далі...
Коли забиваєш на роботу, справи йдуть на лад...

Коли забиваєш на роботу, справи йдуть на…

Багато чоловіків не дають спати своїм дружинам ... Хтось, хропе, хтось штовхається, хтось ... Мабуть, це найкращий варіант. Про те, як заважає спати с...

Читати далі...
Як правильно засмагати на сонці: красива і здорова засмага від і до

Як правильно засмагати на сонці: красива…

Здавалося б, справа нехитра: намастився сонцезахисним кремом, влаштувався на сонечку зручніше – і засмагай на здоров'я! Але ж ні: щоб було дійсно на з...

Читати далі...

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 
Загрузка...